четвер, 3 грудня 2009 р.

Профессия: Репортер /Professione: reporter/ (1975)

На жаль і на власний сором, "Профессия: Репортер" став першим фільмом Антоніоні, який мені довелось подивитись. В той час, як всі, поважаючі себе кіномани, вже дивились-передивились, як мінімум "Затемнення" та "Фотозбільшення".

Преше враження від фільму: треба дивитись ще раз, щоб зрозуміти. Можливо через те, що ритм фільму дуже повільний і страшенно не вистачає динаміки, можливо тому події та й загалом сюжетна лінія трохи губиться. Дивившся - наче все зрозуміло... Але чому? Чому він зробив так, чому сказав так? Напевно в цьому і полягає геніальність одного з трьох італійських кінобогів Мікеланджело Антоніоні (Michelangelo Antonioni), поряд з Бертолуччі та Фелліні...

Дії відбуваються спочатку в Сахарі. Туди приїхав власне сам репортер. Шалений світ пустелі перетворює його з відомого репортера Девіда Локка на навколосвітнього мандрівника (чи то торгівця зброєю, який в пустиню за нею поїхав??) містера Робінсона. І найдивніше те, що ніхто не помічає змін... Ніхто... Окрім дружини, але вона надто пізно з"являється і її знання вже нічого не змінить. Що змусило людину натягнути на себе чужу шкіру і чітко слідувати новому розпорядку - незрозуміло. Невже репортерське бажання якомога глибше докопатись до істини? Навіть віддавши дияволу душу. Адже не так просто взяти і стати не тим, ким був. Безліч ниточок трмають на цьому світі і, взявши до рук чужі можна легко заплутатись. Фільм насичений спогадами, як Девіда Локка, так і його дружини, а також інших швидкоплинних персонажыв. Джек Ніколсон (Jack Nicholson) тут добре зіграв такого собі дволикого шукача пригод, котрий легко відмовляється від минулого і не боїться стати на чийсь шлях.

Передивляючись фільм вдруге і, знаючи, що він триває рівно дві години, я висунула перед собою таке припущення, що прекрасна Марія Шнайдер (Maria Schneider), як символічна постать, з"явиться в фільмі рівно посередині. І справді, рівно по закінченні першої години, ні хвилиною більше, ні хвилиною менше в сцені з"явилась Марія Шнайдер... (Якщо не враховувати сцену на 29-й хв, де вона потрапила в кадр). Таємнича, жіночна, ну, зрештою, така як завжди.

Де дивитись: вдома (можна під салатик і вино, як це робила я. Це придає динаміки фільму =), проте концентрація виведе на шлях істиний, бо без неї в Антоніоні ніяк..)

Немає коментарів:

Дописати коментар