This is it /Майкл Джексон: От і все/ (2009)

Чомусь є така тенденція, що після смерті, людей, які були чи не були популярними, починають всі любити. Так і я. Помер Майкл Джексон і я цілу літню ніч перечитувала, передивлялась і переслуховувала в інтернеті все, що могла про нього знайти. На свій сором з"ясувала, що жодного його треку в мене навіть не було. А він все таки - Поп Кінг... Якась повага і жаль з"явились після того, як його нестало.

Тепер дійшов час і до документального фільму "This is it". Рік 2009. Режисер Кенні Ортега (Kenny Ortega). Крім імені не можу більше нічого про нього сказати. Фільм побудований на зйомках репетицій до останнього концерту Джексона, який мав відбутись в Лондоні. Скажу чесно, дивитись записи live концертів набагато цікавіше. Хоча на репетиціях завжди відбуваються якісь живі діалоги, емоції, яких ніколи на сцені не почуєш.

Джексон на репетиціях експресивний хоч і малослівний. Емоції і думки передаються рухами тіла і голосом. Кадри з репетицій на сцені переплетені коментарями учасників його танцювального колективу. І їх так шкода, коли бачиш сльози на обличчях. Стільки часу, натхнення, зусиль і бажань витрачено. Спочатку їх відбрали з тисяч бажаючих, а потім мрія танцювати з поп-королем на одній сцені перервалась...

Такий собі фільм-жаль. Коментарі тільки про те, який Джексн був хороший і талановитий,і як шкода що його нема... Під час фільму є час відволіктись і на балачки, і на інтернет. Нічого особливого не пропустиш. Проте є і дуже яскраві моменти. Одним з таких стало втілення ідеї Джексона помноження 10 учасників його танцювального колективу в багатотисячну армію на екрані. Масштабність задуму вражає. Нижче на зображенні саме цей момент:

А він досить непогано виглядав у своєму хворому тілі. Гармонійно, енергійно. Вражають його ідеї дійства на сцені. Як завжди абсолютно ексклюзивні, яскраві, такі як він любив костюми. Одним словом, зайвий раз подивитись на короля не завадить, тим паче з такого близького ракурсу.
Де дивитись: вдома.